Які закони України регулюють діяльність компаній, що надають позики через інтернет?

Діяльність компаній по мікрокредитуванню онлайн регулюється загальним законодавством. Спеціального законодавства саме для такої специфічної послуги в Україні не існує.

Така діяльність прирівнюється до діяльності по наданню позик. Вона регулюється загальними нормами цивільного законодавства, законодавства про захист прав споживачів і спеціальним законодавством, що регулює ринок фінансових послуг (Цивільний кодекс України (далі - ГК України); Закон України "Про захист прав споживачів"; Закон України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг").

Надання засобів в позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою в розумінні Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг". Вказаний Закон встановлює вимоги до договору, що укладається, порядок надання клієнтові обов'язкової інформації, у тому числі вимоги відносно її достовірності, вимоги і обмеження до компаній, що надають фінансові послуги.

Позики надаються шляхом укладення договорів позики або кредитних договорів. У договорах за участю фізичної особи - споживача, обов'язково враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно статті 1046 ГК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду і такої ж якості. Договір позики вважається ув'язненим з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Виходячи із статті 1054 ГК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодатель) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють позику, якщо інше не встановлено спеціальними нормами і не виходить з суті кредитного договору.

Таким чином, кредитний договір є різновидом позики. Основні відмінності його від позики полягають в наступному:

1. кошти позичальникові надає не будь-яка особа, як в позиці, а саме банк або фінансова установа;
2. договір позики може бути безвідсотковим, кредитний договір розглядається тільки як процентний;
3. кредитний договір обов'язково має бути укладений у письмовій формі. При цьому для підтвердження укладення договору позики досить (і обов'язково) підтвердити факт передачі грошей.

На практиці ще укладають угоди кредитною ліній, які є усього лише видом кредитного договору, але із зобов'язанням кредитора надавати впродовж певного періоду часу кредити у рамках погодженого ліміту.