Насколько текущее законодательство адаптировано к предоставлению услуги микро-кредитов ОНЛАЙН

Чи повністю легітимні договори, підписані "підтвердженням згоди" на сайті компаній?

Прямі норми, які б встановлювали порядок надання послуги мікро-кредитів онлайн або правила підписання договорів "підтвердженням згоди" на сайті компанії, в законодавстві України відсутні.

Разом з цим в статті 627 ГК України вказано, що згідно статті 6 ГК України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з урахуванням вимог вказаного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно із статтею 6 ГК України сторонам надано право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої стосунки, які не врегульовані цими актами. Також сторони в договорі, окрім декількох виключень, можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої стосунки на власний розсуд.

При підписанні договорів "підтвердженням згоди" на сайті компанії є присутнім ризик, що вони не будуть визнані ув'язненими або буде оскаржена їх дійсність, особливо недобросовісними позичальниками. Головна причина - неоднозначність способів і доказів ідентифікації позичальника і його дій.

У той же час згідно із статтею 204 ГК України угода є правомірною, якщо її недійсна прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсної.

Зі змісту статті 207 ГК України слідує, що угода вважається ув'язненим у письмовій формі, якщо її зміст зафіксований в одному або декількох документах, в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У тому числі угода вважається ув'язненим у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Приведена норма дозволяє стверджувати про легітимність договорів, підписаних "підтвердженням згоди".

Статтями 1046-1047 ГК України передбачено, що договір позики вважається ув'язненим з моменту передачі грошей. Ця ж вимога за загальним правилом поширюється і на кредитні договори. При цьому договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума вище 170.00 гривен, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики і його умов може бути оформлена розписка позичальника або інший документ, що засвідчує передачу йому позикодавцем певної грошової суми.

Слід звернути увага, що статтею 1055 ГК України передбачено, що кредитний договір, укладений з недотриманням письмової форми, є недійсним в силу закону (тобто не потрібно звернення до суду). При цьому таке обмеження відсутнє відносно договору позики.

Виходячи із статті 1051 ГК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій основі, що грошові кошти насправді не були отримані ним від позикодавця або були отримані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Оскільки договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження вказаних обставин.

Таким чином, жодна з норм в законодавстві України не містить прямого порядку дій сторін при підписанні договору з "підтвердженням згоди" на сайті компаній. При цьому жодна з них не містить заборони саме в такий спосіб підписувати договір, більше того, з системного аналізу наведених вище норм виходить, що такий спосіб підписання договору є допустимим.